Невідома художниця

Молода художниця Тамара Урсол кожен день малює у парках міста Буча.

Молода бучанська художниця Тамара Урсол, попри карантин, кожного дня приходить у парки, щоб малювати пейзажі. Каже, що саме спустошені людьми вулиці надихнули її на творчість. Ось що ми дізналася про цю мисткиню та її захоплення:

— Частенько бачу цю дівчину, людей тут дуже мало ходить, а вона час від часу сидить, малює щось у своїх альбомах — казали жінки, які проходили поруч.

       Такі здивовані та іноді незадоволені коментарі я нещодавно почула у центральному парку Бучі, де не один раз лунали такі фрази як «Карантин, а вона сидить тут!», або навпаки «Що вона малює тут кожного дня? Вже ні з чого!». Я вирішила познайомитись з «невідомою художницею». Тамара погодилася і розповіла про себе та свою творчість.

Дівчина народилася у Луганську. У 2010 році разом із батьками та молодшим братом на деякий період переїхала у Дніпро до родичів. Батькові там запропонували роботу. Через чотири роки, по телевізору, дізналися, що в рідному місті почалася справжня війна, тож повертатися додому побоялися. Батьки через деякий час поїхали туди, щоб забрати необхідні речі та важливі документи. Так і прожили у Дніпрі цілих 5 років, аж доки не перебралися до Бучі, Київської області, де Тамара закінчила школу. Ще під час навчання їй чомусь хотілося малювати фарбами, але у батьків були труднощі з фінансами, тому втілювати свої фантазії на папері доводилося олівцем. Та згодом Тамара втомилася від нереалізованих робіт фарбами і закинула це захоплення. У 2017 році дівчина вже працювала баристою у кав'ярні, та все ж таки купила фарби і взялася за цю справу знову.  Згодом проста підліткова забавка перетворилася на улюблене заняття, а потім і справу життя молодої художниці, яка зараз не є відомою людиною, але має план, як втілити свої роботи в життя.

«Спочатку малювала рідко, і виходило не дуже гарно, адже я не навчалася в художній школі і не знала навіть теоретичних основ, — зізнається Тамара. — Але, все ж таки, почала відточувати свої вміння, самотужки опанувала премудрості цього ремесла, вивчила теорію живопису в інтернеті. Малювала вдома, все що було перед очима: столи, шафи, дзеркало, куточок кімнати, певні страви, коротше кажучи, все що мене приваблювало, а бачила я красу у найдрібніших речах. Але зрозуміла, що треба розбавляти ці «ідеальні рівнини» і виходити у світ. Зараз я багато пишу на замовлення. Грошей не беру, бо малюю ніби для себе — в основному це «портрети» домашніх тварин. Велику кількість робіт подарувала родичам та просто знайомим».

Ідея малювати в парках виникла у Тамари зовсім нещодавно.

    — Звучить дивно, але саме карантин надихнув мене малювати на вулиці. Спустошені парки, вулиці, подвір'я, я бачу в цьому неймовірну красу. Місто ніби очистилося. Проходячи повз парк, я забажала відтворювати на полотнах красу живої природи. І зрозуміла, що треба творити саме тут. 

Через тиждень після оголошення карантину Тамара почала виходити на вулицю зі своїми фарбами та полотнами. Вона розуміла, що це небезпечно і може потягнути за собою великі проблеми, але впоратися зі своїм натхненням було неможливо, тому, попри все, вона виходила та малювала. Спочатку це був Бучанський парк, де багато скульптур, доглянутих газонів, струмків з різнокольоровими живими рибами. «На кожному кроці об'єкт мистецтва». Дівчина виходила кожного дня і малювала все, що бачила на своєму кроці. Зараз художницю можна побачити у центральному парку. Де ми її і зустріли.

«Я розумію, що зараз не краща година для пейзажів. Але це закон підлості - погода наче шепоче: "Виходь". І я піддаюся її впливу. Інакше просто неможливо. Але, як бачите, я в масці і рукавичках, із собою завжди тканина, на якій сиджу. Тому я спокійно можу собі творити. Людей поруч зовсім мало, і я відчуваю себе щасливою. До речі, малюю я аквареллю, мені здається вони окриляють мої витвори мистецтва. На жаль, брак художньої освіти ще не дає мені змоги втілити в малюнках всі свої ідеї, образи і творчі задуми. Але я активно працюю над собою, вивчаю теорію, напрацьовую практику, щоб досягати нових творчих успіхів. За освітою я маляр-штукатур, працювала за кордоном, але щаслива, що знайшла свій сенс життя у творчості. Я дуже чекаю кінця карантину, щоб зробити персональну виставку картин і познайомити себе з людьми. Я хочу робити світ навколо себе яскравим, добрим і ніжним, тому в кожен — навіть найменший малюнок — вкладаю всю душу».

Дар'я Шматченко